WordPress-Website

Через це висловлювання Бог дуже явно висловлює своє ставлення до людини, воно також пояснює Його мотивацію, чому Він хоче допомогти людям. Тут мається на увазі не просто дар свого Сина людству, але його повна віддача в жертву за грішників. Початок цієї віддачі – увтіленні Ісуса, включаючи його служіння за життя, яка завершується його вікарною смертю на голговському хресті за гріхи всього людства. Він воскрес на третій день славою Отця і був піднесений праворуч Бога (Послання до Філіпійців 2, 5-11). Таким чином він став
Спасителем та Викупителем грішників.
Однією з найважливіших властивостей Бога є його досконала любов. А справжня любов завжди прагне себе виразити, виявити в дії. У Євангеліє від Івана 5,20 Ісус каже: „Бо Отець любить Сина, і показує Йому все, що творить Сам; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.“ Батько нічого не приховує від свого Сина, але показує йому все, що робить сам і що він має намір зробити. Божественна любов виявляється у дії. Божа любов була мотивацією, щоб створити через Христа весь світ та людину. І любов Бога була рушійною силою для того, щоб врятувати занепалих в Христі та гріху людей, шляхом спокути.
Він є Богом, що дає!
 Він дає охоче, однак не навʼязує себе та свої дари;
 Він дає рясно, щедро, без передоплати та умов;
 Він віддає найцінніше з того, що має, а не надлишки чи щось йому не потрібне.
Цей дар підкреслює Його любляче ставлення до людей. Тим не менш, Його любов заснована не тільки на почутті милосердя і співчуття, але особливо на Його волі, тому що написано: „Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням; але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хтось загинув, але щоб усі навернулися до каяття“ (2 Петра 3,9).
Щоб кожен, хто вірує в Нього не загинув, але мав життя вічне
Віра однозначно спрямована на особистість Ісуса Христа, Божого Сина. Вислів: „не загинув“ підкреслює позитивний результат віри в Ісуса. Тим не менш, за цим криється
сумний факт, що всі люди за своєю гріховною натурою (природою) втрачені або приречені на
смерть. Діагноз Бога: „Всі люди втрачені“. Якби Бог не був повністю переконаний у цьому факті, то Він не став би ризикувати віддачею свого єдиного, улюбленого сина.
Причина загибелі людини лежить у відходженні від Бога. Це відступництво почалося з Адама та Єви– найпершої людської пари. Бог сказав людині: „У день, коли ви будете
їсти від нього (плоду від дерева пізнання добра і зла), ви помрете смертю“ (порівняй Послання до Римлян 6,23 з Буття 2,17 і 3,1-7). Відповідно до цього, гріх є
свідомим порушенням заповіді Бога і тягне за собою провину. Грецьке слово αμαρτία - амартіа означає помилка, провина, повз мету`. Порушення (трансгресія) і неправильне
попадання в ціль (за визначенням Бога) спричиняє смерть. А смерть означає бути зреченим Бога, джерела життя.
Через пророка Ісаю Бог нагадує про цю сумну подію: „Ваш перший батько (Адам) вже згрішив“ (Пророк Ісая 43,27). Гріх, а отже, загибель, себто духовна та фізична смерть
поширюється на всіх нащадків Адама. У Псалмі 53,3-4 ми читаємо: „Бог зорить із неба на людських синів, щоб побвчити, чи є там розумний, що Бога шукає. Усі повідступали, разом стали огидними, нема доброчинця, нема ні одного!…“
(порівняй також до Римлян 3,10-12).
Через апостола Павла, великого богослова першого сторіччя, Бог ще раз нагадав: „Бо всі згрішили і позбавлені Божої слави“ (Римлян 3,23).“Тому то, як через одного чоловіка(Адама) ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили“ (Римлян 5,12).
Те, що Адам посіяв, пожинають всі його нащадки:
 сумнів і зневіра в Божому слові,
 непокірливість Богу,
 стремління до самореалізації,
 свідомий переступ заповіді Бога,
 гордість, високомірність,
 прагнення дізнатись заборонене, таємниче.
Звідси випливає безлад, розпад, руйнація, хвороби і нарешті смерть. Як бачимо, цей діагноз Бога витягується з гріховності людини, через це характеризується загибель всіх людей,
і це проходить червоною ниткою по всьому Святому Письму і всій історії людства. Тепер ясно, що всі люди за вдачею (своєю природою) смертні і приречені на загибель.
Але віруючий у Христа отримує нове, вічне життя. Якщо втрачена, невіруюча людина визнає Божу любов в Ісусі Христі, то вона повинна вірити, щоб врятуватися і знайти життя
вічне. „Догодити ж без вірине можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду” (Послання до Євреїв 11,6).
Це означає віра в Бога, визнання Його існування та Його прихильності до нас, людей. Але не тільки віра в Бога загалом, а віра в Сина Божого, Ісуса Христа, якого Бог вибрав до
створення світу (1Петра 1,20), заповіданий законом і пророками (Второзаконня 18,15; Ісая 53,1-12), посланий у повноті часу Спасителем і Викупителем світу (Галатам 4,4).
Ісус говорить у Єв. від Іоанна 3,36: „Той, хто вірує в Сина, має вічне життя, а не віруючий у Сина не побачить життя, а гнів Божий на нім перебуває.“
Необхідні кроки віри для спасіння через Ісуса Христа . Бог зробив все необхідне для спасіння/викуплення людини і для набуття вічного життя. І тому Він у свою чергу закликає:
 „Покайтеся ж та навереіться, зоб Він змилувався над ващими гріхами“ (Дії Ап. 3,19),
 „віруйте в Сина Божого“ (Єв. від Івана 3,16).
Але що означають ці звернення і що вони являють собою? Що означає відповідно до слова Божого Покаяння? Що означає звернення, перетворення?
Як виражається віра в Ісуса Христа?
Наступні шість кроків допоможуть нам краще зрозуміти вимоги Бога і свідомо прийняти його запрошення до покаяння.

1. Усвідомлення гріховності людини
2. Визнання гріхів
3. Прохання про прощення гріхів
4. Прийняття прощення та виправдання через віру
5. Рішення залишити гріховне життя
6. Готовність прийняти водне хрещення
   • 1 Крок: Усвідомлення гріховності
     
   • Цей крок починається з визнання: я теж належу до тих, хто відпав/зрікся Бога, і тому я
     втрачений.
      Це усвідомлення цар Давид висловив наступними словами: „Отож я в
     беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя“ (Псалом 51,7).
      При зустрічі з Богом, пророк Ісая проголошує: „Тоді я сказав: Горе мені,
     бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!“ (Ісая 6,5).
      Симон Петро, який чк наслідок став апостолом: „А як Симон Петро це
     побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!“ (Єв. від Луки 5,8).
     У світлі Божої святості людина втрачає бажання і потребу виправдовуватися за упущення чи вчинені неправильні вчинки. Він навіть не думає більше представляти чи пред’являти свої добрі справи перед Богом. І справді, людина зможе побачити і відчути Боже благовоління, Його благодать, Його милість лише тоді, коли вона наважиться зробити цей перший крок. Цей крок не вимагає величезних зусиль або подвигів, тільки чесне визнання: Бог, ти маєш рацію, а я винен. Бог ти – святий, а я – грішник, і тому втрачений.
   • 
     2. Крок: Визнання гріхів
   • 
     У зв’язку з тим, що людина за своєю природою грішна, то відповідно і її спосіб або
     система мислення та дій є неправильною. Це можна бачити і спостерігати вже у дітей, але Бог зараховує гріх лише тоді, коли людина вже у відповідальності свідомо порушує Божу заповідь. Так Ісус каже: „Коли б Я не прийшов і до них не казав, то не мали б гріха, а тепер вимовки не мають вони за свій гріх“ (Єв. від Івана 15,22). Тому Петро закликає людей: „Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами“ (Дії Ап. 3,19).
   • 
     Призовне слово „покайтеся“ (грец. μετανοίσατε – метаноїсате) означає –
     переосмислення, зміна мислення. Заклик „зверніться“ відповідає грецькому „υπεστρέψατε – упестрепсате“ і містить у собі сенс поверніться. Це радикальна зміна в мисленні і водночас відмова від колишнього неправильного способу життя насамперед ще не дія, але тим не менш є необхідним кроком до Бога. Цю радикальну зміну в мисленні ми бачимо у „блудному сині“ у Єв. від Луки 15,17-19: „Тоді він спам’ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе… Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів…“
      „Прийти в себе, задуматися“,
      „усвідомити“,
      „відчувати провину “,
      „журитися“,
      вигук: „Як неправильно я жив та мислив!“
   • 
     Потім погляд до Бога, Батька, і зрештою бажання прийняти рішення до дії: „встану, піду до мого батька і скажу йому: отче! я згрішив проти неба і перед тобою.“
     Так само, як Давид не витримав і признався перед Богом у своїх гріхах, говорячи: „Я
     відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: Признаюся в проступках своїх перед Господом! і провину мого гріха Ти простив.“ (Псалом 31,5).
     У деяких випадках публічне визнання має велике значення, як ми читаємо в Діях Ап.
     19,17-19: „І це стало відоме юдеям та гелленам, усім, що в Ефесі
     замешкують, і острах напав на всіх їх, і славилося Ім’я Господа Ісуса. І
     багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи
     вчинки свої. І багато-хто з тих, що займалися чарами, позносили книги
     свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло
     п’ятдесят тисяч драхм.“
     Бог не потребує списку наших гріхів, Він добре знає наше минуле, але це для нас краще,
     якщо ми розкриваємо вчинені гріхи (Приповісті 28,13). Особливо гріхи пов’язані з
     забобонами та окультними процесами (Повторення Закону 18,9-15). Прикладами цього є цар Давид (Псалом 31,5), збирач податків Закхей (Єв. від Луки 19,1-10), апостол Павло (Дії 5 Ап. 22,4), які увірували в Ефесі (Дії Ап. 19,17-19) ). Інші тексти з Біблії, в яких ми знаходимо заклик і запрошення покаятися: Єв. від Луки 24,47: Дії Ап. 2,37-38; 3,19; 17,30 та інші.
   • 
     3.Крок: Прохання про прощення гріхів
     
   • Давид просить: «Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від
     мого гріха.» (Псалом 50,4). «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови.» (Псалом 50,12; Єзекіїль 36,26).
     Митар у Храмі просить Бога: „Боже, будь милостивий до мене грішного!…“ (Єв.
     від Луки 18,13)
     Злочинець на хресті благає Ісуса: «Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у
     Царство Своє!» (Єв. Лука 23,42)
     Формулювання прохань про прощення можуть бути зовсім різними, але в них ми
     висловлюємо наше схиляння, нашу безпорадність і нашу довіру до Спасителя. І Господь каже: „Просіть і буде вам дано“.
   • 
     4.Крок: Прийняття прощення та виправдання через віру
   • 
     Можна довічно каятися і просити прощення багато разів, але хто дар Божий не приймає у вірі/довірі, той знову і знову йде з порожніми руками і ніколи не матиме впевненості у
     спасінні.
     >> Одній грішниці Ісус сказав: „Прощаються тобі гріхи. Віра твоя спасла
     тебе, йди з миром“ (Єв. Лука 7,48-50). Вона повірила і пішла з упевненістю у порятунку.
     >> У притчі про митаря та фарисея Ісус каже: „Цей (митар) пішов виправданим у
     свій дім“ (Єв. Лука 18,14).
     Прийняти прощення, це повірити обіцянню Бога, що твої гріхи будуть прощені, твої борги погашені.
     >> Злочинцеві на хресті Ісус сказав: „Поправді кажу тобі, сьогодні будеш зі
     Мною в раю” (Єв. Лука 23,43).
     Кого Бог очищає, відмиває від гріха, кого Він прощає і кому погасить/знищить обов’язок, той виправданий: „Виправдується Ним (Ісусом) всякий віруючий“, запевнив апостол Павло людей у пісидійській Антіохії (Дії Ап. 13,39). І віруючим у Римі він написав: „Виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа“ (Римлян 5,1).
     Навіть пророки вже передбачили прощення гріхів у Новому Завіті через жертву Месії (Ісая 53; Єремія 31,31-34; до Євреїв 8,10-12: 10,16-18; Єв. Матвій 26,26-28; Діяння Ап. 3,19).
     Господь обіцяв народові Ізраїля: «Я ж пробачу їхні беззаконня і більше не згадаю їхніх гріхів.» Яке блаженство для грішників!
     > Прийняття прощення гріхів
     > звільнення від рабства гріха та духовної смерті,
     > порятунок від вічної смерті можна виразно висловити в молитві подяки.
   • 
     5.Крок: Рішення залишити гріховне життя
   • 
     Якщо вже само собою зрозуміло, що ми новий, чистий одяг оберігаємо від забруднення,
     наскільки більше має очищена в серці людина, відмовитися і відсторонитися від старого,
     гріховного життя і оберігати своє нове життя від забруднення гріхом.
     >> Зціленому в купальні Віфезди, Ісус каже: „Не гріши більше” (Єв. Іоанн 5,14). >> Жінці, яку фарисеї звинуватили у перелюбстві, Ісус сказав: „Іди і надалі не гріши“
     (Єв. Іван 8,11).
     >> Віруючим в Римі апостол Павло писав: „Тож нехай не панує гріх у
     смертельному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей, і не
     віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте
     себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя
     праведности.“ ( Римлян 6,12-13).
     >> Подібне він написав Колосянам, але більш рішуче і суворо: „Отож, умертвіть
     ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та
     зажерливість, що вона ідолослуження, бо гнів Божий приходить за них на
     неслухняних. І ви поміж ними ходили колись, як жили поміж ними. Тепер
     же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні
     слова з ваших уст. Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками, та зодягнулися в нову, що
     відновлюється для пізнання за образом Створителя її.“ (до Колосян 3,5-10).
     >> Віруючим в Ефесі Павло пише: „Хто крав, нехай більше не краде, а краще
     нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати
     нужденному.“ (до Ефесян 4,28).
     Настав час замінити старі гріховні звички на нові богоугодні з благочестивим змістом.
   • 
     6.Крок: Готовність прийняти водне хрещення
   • Дуже важливо відзначити, що без дії Святого Духа взагалі нічого не відбувається.
     > Він сприяє усвідомленню гріха (Єв. Івана16,8)
     > Він сприяє зміні мислення та наверненню до Бога (Дії Ап. 2,36-27)
     > Він пробуджує віру в Божу обітницю (Єв. Івана 14,26)
     > І він передає спасіння і діє в оновленні у Христі (Єв. від Івана 3,3-5 до Тита 3,5).
     Отже, без Святого Духа людина не може стати Божим дітям і нею залишатися (2 Тимофія 1,14).
   • 
     Хрещення у воді саме по собі не є необхідним для спасіння (багато хто навіть не мав
     можливості це зробити), але, за словами Ісуса та апостолів, і відповідно до їхньої практики, вона тісно пов’язана з покаянням, наверненням і вірою в Ісуса Христа.
     При прощанні Ісус сказав своїм учням: «Тож ідіть, навчіть усі народи,
     хрестячи їх в ім’я Отця і Сина та Святого Духа» (Єв. Матвія 28,19).
     В день Пятидесятниці Петро сказав народу: „Покайтесь, і нехай кожен охриститься із вас у Імʼя Ісусі Христа на відпушення ваших гріхів і двра Святого Духа ви приймете.“(Дії Ап. 2,38)
   • 
     
     Річка Йордан поблизу Віфанії де Іван Хреститель хрестив Ісуса. Археологи знайшли фундамент кількох древніх християнських церков (Фото: 7 листопада 2014 року).
     
     В результаті проповіді Петра ми читаємо: „Отож ті, хто прийняв його слово,
     охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!“ (Дії Ап. 2,41).
     Про тюремника в місті Філіппі сказано: „І негайно хрестився сам (ще вночі) і всі
     домашні його“ (Дії Ап. 16,33).
     Апостол Павло пише до Римлян: „Отож, ми поховані з Ним хрищенням у
     смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми
     стали ходити в обновленні життя. Бо коли ми з’єдналися подобою смерти Його, то з’єднаємось і подобою воскресення“ (к Римлянам 6,4-5).
     Що відбувається при покаянні?
     
   • 
     Деякі висловлювання Священного Письма про новий статус віруючого
   • Звернена до Бога людина має новий статус – дитя Боже: „А тим, хто прийняв Його (Ісуса), віруючим в Його ім’я, дав владу (право) бути чадами Божими“ (Єв. Іван 1,12)
   • „Бо всі ви сини Божі (діти) за вірою в Христа Ісуса“ (Галатам 3,26).
     Бог дає віруючим свій Святий Дух, згідно з обітницею Ісуса (Єв. Івана 7,38-39) і проповіді Петра в день П’ятидесятниці: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете! Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.“ (Дії Ап. 2,38-39).
     Ап. Павло писав до Ефесян в ретроспективі: „Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах“ (до Ефесян 1,13)
     І віруючим у Галатах, апостол Павло писав: „А як ви – сини, то Бог послав у серця ваші Духа Сина Свого, що кричить: „Авво, Отче!“ (До Галатів 4,6).
     Звернена до Бога людина є новим творінням: „Отже, хто у Христі, той нове творіння; давнє минуло, тепер все нове“ (2 Коринтян 5,17).
     При покаянні, Святий Дух через Слово Боже перетворює нове духовне народження,
     народження згори, або відродження (Єв. Від Іоанна 3,3;5-7; 1Петра 1,3. 23; до Тита 3,5).
     Народжена згори людина:
     > звільнена від вічного осудження (до Римлян 8,1),
     > вона має прощення своїх гріхів (до Ефесян 1,7),
     > вона виправдана Богом, оголошена праведною (до Римлян 5,1),
     > вона більше не судима і перейшла від смерті в життя (Єв. від Івана 5,24).
     > Відроджена людина вже зараз має життя вічне і обґрунтовану надію на воскресіння з
     мертвих в останній день, щоб перебувати зі своїм Господом і Спасителем у вічному Царстві Батька (Єв. від Івана 6,40; Єв. Матвій 25,34)!
   • 
     Нове життя виражається в плодах Духа Святого
   • 
     Цілком по-різному проявляється це нове, духовне життя в зверненому до Бога
     відродженому через Духа Святого людині.
     Через вираження іншими, раніше невідомими мовами, і тим самим прославлення Бога, також через пророцтво (Дії Ап. 10,46; 19,1-7). У ранніх церквах ці вислови Духа Святого, у деяких випадках, були очевидними.
     Через сміливе свідоцтво про Христа (Дії Ап. 7,1-60).
     Через вияв радості про спасіння, допомогу іншим, вираження милосердя та гостинності (Дії Ап. 16,34).
     Через очевидний прояв радості спасіння та пережите зцілення (Дії Ап. 8,8).
     Через поклоніння, вдячність та похвалу Богу (Єв. від Луки 17,17-19).
     Через радість та бажання ділитися матеріальними благами з іншими, та повернення вкраденого (Єв. від Луки 19,1-10 .
     Через готовність до прощення інших (Дії Ап. 7,60; до Ефесян 4,32; Єв. Матвія 6,14).
     Через бажання і готовність свідчити про Ісуса іншим людям (1 до Солунян 1,8; Єв. від Марка 5,19-20).
     Через спрагу і голод до Слова Божого (1 Петра 2,2; Дії Ап. 17,11; Єв. від Луки 10,39).
     Через прагнення спілкуватися з віруючими в молитві, Вечері Господній та вченні Апостолів (Дії Ап. 2,42; 46-47).
     Через бажання бути з Богом у молитві (Єв. Луки 11,1; Єв. Матвія 6,5-6; до Ефесян 3,14- 15).
     Через бажання підтримувати потребуючих матеріально (Дії Ап. 4,34; 2 Коринтян 8,1-9).
   • 
     Тепер настав час духовно зростати і відкрити для себе призначене Богом місце для служіння дарами та здібностями Господу та Його церкви.